Насильство серед однолітків є поширеним явищем серед дітей шкільного віку в усьому світі, незалежно від країни та культури. Воно може набувати різних форм, таких як знущання, шантаж або напад. Спілкування через інтернет-технології також призвело до появи кіберзалякування та інших форм насильства серед однолітків у віртуальному світі, особливо з початку пандемії COVID-19.
Визначення та масштаб явища
Насильство серед однолітків – це навмисні та повторювані дії, вчинені однією особою або групою однолітків проти іншої особи, спрямовані на завдання фізичної, психологічної або емоційної шкоди. Це ієрархічне явище, в якому агресори використовують свою перевагу. Воно може відбуватися як у школі, так і поза нею, і його виникнення обумовлене індивідуальними характеристиками жертв і кривдників, сімейним середовищем та шкільним кліматом.
Статистика щодо насильства серед однолітків є неповною, особливо в контексті подій за межами школи. Звіт Фонду “Зміцнення дітей” вказав, що дані поліції зосереджені на злочинах, скоєних в освітніх установах, де у 2021 році найчастіше фіксувалися:
- крадіжка чужого майна (664 випадки),
- крадіжка зі зломом (275),
- тілесні ушкодження (260).
Загальнонаціональна діагностика, проведена FDDS, вказує на те, що більше половини (57%) дітей та підлітків віком 11–17 років зазнали насильства з боку однолітків у своєму житті, а 36% — у році, що передував дослідженню. Найпоширенішою формою було фізичне насильство (42% респондентів зазнали його в якийсь момент, 23% — у минулому році), за ним слідують психологічне насильство, групові напади, булінг та насильство у стосунках.
Ця проблема частіше вражає дітей з сімей з низьким соціально-економічним статусом, людей різного етнічного походження, дітей з інвалідністю, тих, хто відрізняється зовнішнім виглядом, сексуальною орієнтацією або гендерною ідентичністю. Школа, її політика безпеки та превентивні дії відіграють важливу роль у протидії насильству серед однолітків.
Сигнали у дітей
Діти, які зазнають насильства з боку однолітків, можуть демонструвати такі зміни:
- ставати більш замкнутим, сумним, відлюдькуватим, стресованим, напруженим, сльозливим;
- можуть скаржитися на болі в животі або голові, втрачати впевненість і уникати розмов про школу;
- часто скаржитися на погане самопочуття вранці через стрес;
- відчувати тривогу щодо походу до школи, часто говорити: “Мені не подобається школа”, “Я ненавиджу свій клас”;
- починати пропускати заняття і мати труднощі з навчанням;
- приходити додому з пошкодженим одягом або книгами;
- можуть мати синці та подряпини, які не можуть пояснити;
- приходити додому голодними, тому що їх позбавляють їжі або кишенькових грошей або витісняють з черг;
- просити додаткові гроші або брати їх без відома батьків, щоб платити агресорам;
- мати проблеми зі сном.
Якщо ви помічаєте, що поведінка дитини починає змінюватися і є тривожні ознаки, які вказують на те, що вона може зазнавати насильства з боку однолітків, важливо не применшувати проблему. Уникайте давати поради на кшталт “ти маєш бути жорстким” або “вдар у відповідь наступного разу”, які можуть поглибити відчуття безпорадності у дитини. Діти, які зазнають насильства, часто бояться говорити про свої проблеми, побоюючись не лише реакції батьків, але й погіршення ситуації. У такі моменти важливо діяти з емпатією та ретельно планувати підтримку. Слід пам’ятати, що застосування насильства проти кривдників або їхніх батьків не є вирішенням – найефективнішим підходом буде діалог і конструктивний підхід.
Що можуть зробити батьки?
Щоб допомогти дитині, батьки повинні вжити додаткових заходів, і вони такі:
- документування всіх інцидентів, про які повідомила дитина
- зустріч з учителем, представлення ситуації та запитання про заплановані дії,
- регулярний моніторинг домовленостей з учителем та школою, щоб перевірити, чи вживаються ефективні заходи,
- у разі відсутності ефективних дій з боку школи – розмова з директором, якщо проблема не вирішується, повідомлення про це відповідним установам, таким як: поліція, омбудсмен з прав студентів або сімейний суд,
- надання дитині психологічної підтримки,
- співпраця з батьками інших постраждалих дітей і, якщо можливо, батьками агресорів.
Якщо ваша дитина зазнала насильства з боку однолітків і ви шукаєте підтримки, перегляньте нашу карту допомоги.
Як підтримати дитину у боротьбі з хуліганом?
Кожна дитина заслуговує на те, щоб почуватися в безпеці та підтриманою, особливо під час важких часів, таких як переживання насильства з боку однолітків. Важливо, щоб батьки діяли свідомо та послідовно, співпрацюючи з вчителями та школою, щоб допомогти дитині відновити відчуття безпеки. Одним з ключових елементів є забезпечення того, щоб дитину не звинувачували в тому, що сталося. Вони повинні знати, що мають повне право звертатися за допомогою.
Важливим кроком є підтримка дитини у формуванні впевненості в собі – практика постави тіла, зорового контакту та впевненого способу руху може допомогти їм почуватися сильнішими в складних ситуаціях. Ви також можете спільно розробити спосіб реагування на глузування, що підвищить готовність дитини справлятися в стресових моментах. Варто навчити їх уникати місць, де відбувається насильство, і заохочувати проводити час з групою однолітків, що може зменшити ризик піддавання агресії.
Важливо також розвивати соціальні навички дитини. Заохочення їх до формування стосунків з однолітками та участі в позакласних заходах може покращити їхню самооцінку та дозволити їм будувати здорові зв’язки. Зміцнення самоповаги дитини також передбачає визнання навіть найменших успіхів, що дає їм відчуття цінності. Також важливо навчити дитину сміливо говорити з дорослими про свої проблеми – це не про доноси, а про захист своїх прав і пошук підтримки.
