Від висхідної діяльності до найбільшої освітньої програми підтримки громадян України вартістю 22 мільйони злотих. У Варшавському університеті ви знайдете безкоштовну допомогу в 27 різних напрямках: від вивчення мови, психологічної, юридичної та професійної підтримки до екскурсійних поїздок.
У Центрі співробітників, задіяних у програмі «Варшавський університет для України» за адресою вул. Добра, 55 важко зустріти людину, яка б не посміхалася, побачивши іншу людину. Саме сюди чи не щодня приходять біженці з України, щоб вибрати потрібну для себе пропозицію з широкого спектру безкоштовних заходів, курсів та поїздок. Все це можливо завдяки команді співробітників і співробітниць, а також студентів, які працюють під керівництвом д-ра Аґнєшки Ружицької, економіста, яка зібрала величезні кошти для допомоги українцям різного віку. Загалом це 22 мільйони злотих на різні заходи, які будуть реалізовані до кінця 2023 року. Ними скористаються близько 6 тис. людей. Серед них може бути і читач цього тексту, якщо він має українське громадянство та прибув до Польщі після 23 лютого 2022 року.
27 форм підтримки біженців
Увійшовши до офісу «UW для України», одразу відчуваєш дружнє ставлення, сердечність та атмосферу, що нагадує домашнє тепло, до якого повертаєшся після довгих місяців розлуки з родиною. Коли я відвідую їх, чергують Валерій Новіцький, Йоанна Пахольська та Ігор Новицький, які відповідають на телефонні дзвінки та електронні листи від людей, що цікавляться діяльністю університету для біженців з України. Ігор та Валерій, окрім того, що володіють польською, вільно володіють українською та російською мовами, тож в офісі підрозділу чути спільну мелодію слов’янських діалектів. Чергові надають інформацію про 27 форм підтримки, які пропонує програма «UW для України». Ці заходи включають в себе мовні курси (польської, англійської, французької, іспанської, німецької, італійської та навіть китайської мов), семінари з планування кар’єри та професійної активації (включаючи базові курси прискорення працевлаштування та курси розвитку для висококваліфікованих спеціалістів), адаптаційні зустрічі (наприклад, майстер-класи з малювання, мистецькі та освітні заходи для дітей та цілих сімей), психологічна підтримка, юридична підтримка, заняття з підприємництва чи комп’ютерні курси, театральні та акторські майстер-класи, короткі поїздки цікавими куточками Польщі (наприклад, до Гданська, Кракова, до Національних парків), адаптаційні міські прогулянки Варшавою для різних поколінь , кінопокази, семінари «як ефективно вчитися», експериментальні природничі майстер-класи, вебінари для підтримки опікунів, репетиторів і тренерів, які допомагають дітям з України, інтенсивні курси підготовки до навчання або роботи польською мовою, відкриті лекції у поєднанні з практичними заняттями у різних галузях – від історії до фізики. Крім того, український хор під керівництвом Ірини Богданович. Кожна з перелічених пропозицій є безкоштовною.
Неможливо перерахувати всі види діяльності, оскільки вони виникають безпосередньо з потреб, про які повідомляють біженці. Нові заходи швидко додаються до тих, що вже існують. Саме тому найкраще перевіряти актуальні пропозиції на сайті www.ua.wne.uw.edu.pl, де можна зареєструватися на обраний вами вид діяльності. Також варто приєднатися до профілю акції у Facebook, Instagram або Telegram. Заняття в дитячих та молодіжних групах також описані на сторінці Facebook: www.facebook.com/uwdlaua
Найбільша освітня програма підтримки
„Діяльність Варшавського університету є найбільшою в Польщі освітньою програмою підтримки вихідців з України, яку реалізує польський університет, як за кількістю пропонованих заходів, так і за вартістю проєкту”, – каже д-р Аґнєшка Ружицька з факультету економічних наук Варшавського університету, керівник програми «Варшавський університет для України». Д-р Ружицька нагадує, що багато польських університетів долучилися до допомоги біженцям – тому варто перевірити, що пропонує університет чи академія поблизу вашого місця проживання. Крім того, всі онлайн-заняття, які пропонує програма «UW для України», адресовані людям за межами Варшави.
Марічка Білостоцька вивчає італійську мову та бере участь у театральних майстер-класах в рамках програми “UW для України”.
„Акторські майстер-класи дуже допомагають нам у боротьбі зі стресом, – розповідає Марічка. – На першому занятті ми лежали на підлозі, і нашим завданням було виражати різні емоції. Наприклад, треба було сміятися, кричати і плакати. Виявилося, що нам дуже потрібно було дати волю деяким почуттям, які супроводжували нас після виїзду з України. Цей досвід інтегрував нас як групу. Відтоді ми відчуваємо себе як одна сім’я”, – каже учасниця програми підтримки університету.
Така інтеграція співвітчизників за кордоном виявляється безцінною. Завдяки майстер-класам Марічка знайшла нових друзів і підтримує з ними зв’язок навіть після занять.
„Ми також разом відвідуємо вистави в Театрі Повшехни, де грає наш викладач”, – розповідає Марічка і додає, що вона також скористалася онлайн-заняттями в мовній групі.
Таким чином, біженці з різних місць змогли отримати користь від семінарів. Онлайн-зустрічі також дають можливість познайомитися із співвітчизниками, розкиданими по всій Польщі.
„Заняття проводять також викладачі з інших університетів усієї країни, – каже Марічка. – Мої друзі теж користуються пропозицією «UW для України». Вони обрали уроки англійської та іспанської мов”, – перераховує вона і щиро рекомендує скористатися доступними зустрічами навіть з метою інтеграції.
Економістка-активістка, або як усе починалося
Коли почалася війна, першою думкою Аґнєшки Ружицької було поїхати на кордон з Україною, як і багато поляків, які вирішили допомогти українцям, що тікали від війни. Цей сплеск допомоги не є чимось новим для економістки. Протягом багатьох років вона брала участь в ініціативах як волонтер, зокрема, в дитячих будинках і будинках для літніх людей. Однак початковий ентузіазм щодо цієї ідеї охолодив батько Аґнєшки, який нагадав їй, що як викладач і мати чотирьох дітей вона повинна дивитися на цю проблему ширше і спробувати використати свій інтелектуальний та організаційний потенціал для створення підтримки, яка б мала вплив на більшу групу людей.
Спочатку Аґнєшка намагалася знайти зовнішнє фінансування для своїх ідей діяльності, спрямованої на дітей та молодь з України, звертаючись за підтримкою до фондів чи банків. Однак переговори затягнулися, а тим часом Національний центр досліджень і розвитку дозволив університетам спрямовувати кошти, заощаджені під час реалізації інших проєктів на допомогу українцям.
Ще до війни Аґнєшка Ружицька керувала проєктом допомоги під назвою «Третя місія Варшавського університету», який реалізовувався в рамках Оперативної програми «Розвиток освіти знань» — його вартість була визначена у 2,5 мільйона злотих. Метою проєкту було надання освітньої допомоги людям, не пов’язаних з університетом.
У Варшавському університеті багато осіб і груп пропонували свою допомогу людям, які рятувалися від збройних нападів. Ініціативи виходили як від студентів, так і від викладачів практично всіх факультетів Варшавського університету. Різноманітні форми допомоги, надані різними людьми та групами з університету, були зібрані, скоординовані та включені до комплексної програми підтримки «Варшавський університет для України».
„Ми скористалися можливістю, запропонованою Національним центром досліджень і розвитку, та розширили фінансування. Незабаром нам вдалося отримати додаткові кошти від Європейських фондів і ми досягли суми 15 мільйонів злотих”, – не приховує гордості д-р Ружицька.
Програма для українців різного віку
Перша пропозиція, адресована людям з України, охоплювала 19 різних заходів, які проводилися у співпраці з працівниками 15 підрозділів Варшавського університету під координацією Факультету економічних наук університету, рідного факультету д-ра Ружицької. Факультет психології запропонував вебінари, психологічні практикуми та індивідуальні психологічні консультації; Факультет сучасних мов – мовні курси та бесіди; Відкритий університет виявив готовність координувати курси польської мови, освітні прогулянки Варшавою та відкриті лекції.
Незабаром виявилося, що на адаптаційні заняття для українських дітей та молоді разом з ними приходять батьки чи бабусі з дідусями. Д-р Ружицька згадує ситуацію, коли бабуся прийшла на майстер-клас з малювання зі своїм онуком. Вона мала лише його супроводжувати, але незабаром взяла пензель і намалювала свою картину. Полегшення на її обличчі, радість і помітне зменшення стресу стали поштовхом для координаторки проєкту, яка в той момент зрозуміла, що допомога в адаптивно-освітніх заходах повинна бути спрямована також на людей старшого віку та інших вікових груп.
Крім того, до д-ра Ружицької звернулися студенти та представники інших підрозділів Варшавського університету з подальшими пропозиціями підтримки. Ініціатив було так багато, що до переліку пропозицій для біженців додалися подальші заходи. Цікавим рішенням для студентів університету виявився загальноуніверситетський предмет, який дав змогу допомагати біженцям, використовуючи пропозицію «UW для України» в рамках навчальної програми. За таку участь студенти отримують бали ЄКТС, тож предмет зараховується до програми, яку вони опановують під час навчання. Ця ідея виявилася дуже вдалою, оскільки студенти могли пропонувати власні ідеї допомоги, а також долучатися до вже реалізованих програм.
Один з них – Каміль Дзюба, студент першого курсу магістратури з журналістики.
„Я відчував, що я недостатньо активний у цьому питанні. Від початку війни я хотів долучитися до допомоги біженцям і радий, що університет надав мені таку можливість, – розповідає Каміль Дзюба. – Крім того, я вважаю, що журналісти повинні бути соціально активними. Ми запропонували перегляд фільмів для дітей. Інша група підготувала для них майстер-клас з в’язання гачком”, – розповідає він.
Як пояснює Каміль, завдяки волонтерству він зблизився з українською громадою і водночас познайомився з чудовими однолітками, які активно займаються в рамках загальноуніверситетського предмета. Для нього це урок солідарності, а також творчого вирішення проблем. Нещодавно, коли готували попкорн для маленьких глядачів, виявилося, що попкорн був придбаний у зернах, не призначених для мікрохвильової печі. Тому вирішили пересипати кукурудзяні зерна в паперові пакети, заклеєні скотчем. На щастя, операція пройшла успішно, і діти отримали солоний перекус.
”Я відчуваю, що роблю щось важливе для дітей з України. Помітно, як вони відкриваються під час цих майстер-класів. Спочатку тихі та сором’язливі, а потім сміються і сповнені енергії. Сам факт того, що вони повертаються до нас, багато для нас значить”, – пояснює Каміль.
Діяльність для потреб біженців
Серед студентів, таких як Каміль, були люди, настільки віддані проєкту, що вони були працевлаштовані д-рем Ружицькою на постійній основі. Волонтери є основою всієї програми підтримки, але в таких великих програмах також потрібні штатні працівники. Вони називають себе сім’єю, що добре відображає атмосферу на вул. Добра, 55. А здорові стосунки між ними є цінністю для біженців, які часто шукають саме такої домашньої атмосфери після того, як їм довелося покинути свої міста і села.
„До нас зверталися матері, які пережили травматичні моменти, коли їм доводилося безпорадно дивитися на дітей чи рідних, поранених осколками. Вони не знали, як їм допомогти. Саме тому ми запланували також майстер-класи з надання першої медичної допомоги. Є дуже багато зацікавлених”, – додає Аґнєшка Ружицька.
Іншого разу до закладу на вул. Добра, 55 завітала українська бабуся з двома онуками. На жаль, через скрутне фінансове становище вони вже багато місяців були замкнені в орендованій кімнаті на горищі. Бабуся дізналася про безкоштовні заняття у Варшавському університеті. Коли діти після тривалої розлуки з однолітками приїхали до центру «UW для України», виявилося, що вони не вміють ні читати, ні писати.
„Наші аніматори працюють з ними над українською та польською абеткою під час навчальних ігор, хоча безпосередньо в програмі такого заняття немає. Ми намагаємось пристосуватися до потреб біженців”, – пояснює д-р Ружицька.
Коли виявилося, що серед біженців є люди, які зазнають домашнього насильства, були організовані семінари, на яких обговорювалися різні види домашнього насильства (психологічне, фізичне, економічне), а також можливість їх кримінально-правової оцінки. Учасники семінарів також могли дізнатися про варіанти підтримки людей, які постраждали від насильства, включаючи процедуру “блакитної карти” або ізоляцію винуватця насильства (як у рамках кримінального провадження, так і поза ним).
Знайдіть роботу з Варшавським університетом
Основним напрямком допомоги є освіта, тому слід зазначити, що найбільшою популярністю користуються мовні курси. Після початку війни університет пропонував 10 курсів польською мовою, і потреба в них була величезною. Завдяки продовженню фінансування д-ром Ружицькою стало можливим запланувати 130 таких груп (і, ймовірно, їх буде більше). Це курси для людей різного віку.
Багато освітніх зустрічей спрямовані насамперед на підвищення кваліфікації біженців, щоб збільшити їхні шанси на працевлаштування в Польщі. На цих заняттях українці опановують навички, які часто вимагають польські роботодавці. Комп’ютерний курс дасть знання Excel або інших програм, необхідних для виконання офісної роботи. А для більш спеціалізованих осіб підготовлено профільне навчання або консультації з кар’єрним радником.
Діяльності настільки багато, що д-ру Ружицькій час від часу доводиться розширювати команду постійних співробітників офісу. Наразі їх вісім, а загалом у проєкті задіяно понад двісті осіб. Як розповідає економістка, вона запрошує кандидатів на роботу (відразу після співбесіди) долучитися до діяльності групи на короткий час. Це робиться для того, щоб вони побачили, як тут все влаштовано.
На вул. Добра,55 віднедавна працює Лілія. Одразу після співбесіди, на прохання свого потенційного керівника, вона приєдналася до команди і після кількох годин добровільної роботи сказала, що прийде і наступного ранку.
„Коли я сказала, що ще не закінчила процес прийому, тому не можу дати гарантії працевлаштування, Ліля відповіла, що прийде наступного дня, незалежно від того, чи отримає роботу”, – згадує координаторка.
„Я приїду, бо бачу, що вам потрібна допомога”, – додала вона та підкреслила, наскільки важливо для неї підтримувати своїх співвітчизників у такий складний період їхнього життя. Не дивно, що Ліля приєдналася до команди.
Навколо діяльності команди «UW для України» багато зворушливих моментів, несподіваних поривів серця чи спільних дій з метою організації допомоги в конкретній потребі.
„Якщо хоча б 10 людей із 6 тисяч отримувачів допомоги скажуть, що наша діяльність допомогла їм зорієнтуватися в цій складній ситуації, впоратися з травмою або знайти роботу, я буду впевнена, що цю допомогу варто було організувати. Цей проєкт дає нам відчуття сенсу життя”, – підсумовує координаторка.
Проф. Аґата Опольська-Бєлянська підтримує Аґнєшку Ружицьку в координації проєкту. Вона визнає, що час, в якому опинилися люди з України, є дуже складним і приносить багато невизначеності, але вона також знаходить у цьому можливість для чогось нового.
„Це може стати новим досвідом і можливістю розвиватися в іншому житловому просторі. Варто шукати підтримки, щоб перетворити важкий момент на саморозвиток. Тут працює кваліфікований персонал, який має бачення майбутнього та велику мотивацію допомогти. Крім того, Варшавський університет впізнаваний у всьому світі, з ним варто будувати своє резюме”, – нагадує вона суто практично, а завершує свій виступ закликом:
«Ми тут для вас! У нас є досвід надання допомоги. Ви не повинні пропустити. Приходьте, знайомтесь та залишайтесь!»
АВТОР
Віктор Цирни – журналіст, репортер, дослідник Варшавського університету, сценарист рольових і настільних ігор (дизайнер ігрового контенту). Його репортажі публікувалися у „Newsweeku”, „Krytyce Politycznej”, „Gazecie Wyborczej”, „Wprost”, Holistic.news. Автор документальних фільмів Canal+Disovery, Canal+Dokument, Travel Channel, Via Play. За свої репортажі отримав, серед іншого, нагороду Посольства США (двічі: у 2012 та 2013 роках). Подвійний магістр Варшавського університету у сферах: документального кіно (MISH) та журналістики. Його три найбільші пристрасті: читання, писання та подорожі – найкраще поєднані разом.