Фактчекінг – це процес перевірки інформації. Сьогодні це особливо стосується тих, що з’являються в соціальних мережах. У сучасному світі легко поширювати неправду, яка швидко розповсюджується в Інтернеті та впливає на думки чи рішення багатьох людей. Перевірка достовірності контенту, який нас оточує, допомагає формувати свій життєвий вибір на основі надійної інформації. Перевірка фактів також допомагає запобігти дезінформації, яка може призвести до шкідливих дій, таких як ворожнеча, дискримінація чи ксенофобія.
Дезінформація про війну в Росії
Слово «дезінформація» в контексті конфлікту на східному кордоні асоціюється насамперед із діями російської влади, спрямованими «назовні» – до світу за межами кордонів цієї країни. Однак не варто забувати, що подібний контент спрямований і на російську громадськість і може бути непрямою причиною соціальної підтримки військових дій.
Москва створює власний образ війни в Україні. Його ключовими елементами є твердження про те, що:
- Росія не є стороною війни і не проводить військових дій на території України (лише “спеціальну військову операцію”);
- це внутрішньоукраїнський конфлікт, в якому сепаратистські сили на сході країни борються за свої права та свободу проти уряду в Києві, який представлений як незаконний і в якому домінують фашисти;
- український уряд є вкрай націоналістичним і антиросійським (безпідставно) і скоює численні злочини проти російського населення і проросійських сепаратистів на сході країни;
- Збройні Сили України – це терористи та нацисти.
Джерела: Асоціація Demagog, Дезінформація російською: ослабити Україну та висміяти Захід [доступ: 10.05.2023]; Центральноєвропейська обсерваторія цифрових медіа (CEDMO), Дезінформація, пов’язана з війною в Україні, квітень 2023 р.; М. Ковальська-Хшановська, П. Крисінський, Фейкові новини про війну в Україні в світлі проекту “Повідом про троля”, “Журнал досліджень преси” 2023, № 1, с. 11–32.
Також не бракує «фактів» про мотивацію, реакцію та дії Заходу щодо російсько-української війни. Загалом, у засобах масової інформації Росії, саме Захід нібито спровокував протести в Україні у 2014 році, які призвели до падіння уряду Віктора Януковича, а також до анексії Криму Росією. У російському наративі Захід також підтримав український уряд, який нібито застосував насильство проти проросійських сепаратистів на сході країни.
Окрім загальних гасел, згаданих вище, у російському пропагандистському дискурсі можна зустріти й “легші” фейкові новини, що мають форму сфабрикованих реакцій на поточні події на міжнародній арені чи всередині держави. Яскравим прикладом є візит російського президента до Маріуполя в березні 2023 року, під час якого група нових мешканців цього міста виглядала зворушеною і вдячною за все, що Володимир Путін зробив для них. Однак, незважаючи на офіційну похвалу, на записі можна почути вигуки “це все брехня, це все напоказ”, а на обличчях представників влади помітні паніка і занепокоєння.
Джерела: Газета «Правда», Путін був у Маріуполі? Українська військова розвідка: Доказів цьому немає [доступ: 20.03.2023]; PAP, Путін відвідав окупований Маріуполь, [доступ: 19.03.2023].
Пропаганда війни як політичний інструмент
Пропаганда війни – це свідоме і цілеспрямоване використання різноманітних засобів масової інформації для впливу на громадську думку та маніпулювання її сприйняттям даного збройного конфлікту чи війни. Зазвичай вона використовується сторонами конфлікту для просування своїх цілей, ідеологій і поглядів, а також для демонізації чи обмовляння опонента.
Одним із найважливіших інструментів воєнної пропаганди є засоби масової інформації (ЗМІ), включаючи телебачення, радіо, пресу та соціальні мережі. За допомогою цих каналів сторони конфлікту можуть контролювати інформацію, що передається, вибірково подавати її, піддавати цензурі або маніпулювати нею з метою створення бажаного образу конфлікту. Іншими важливими методами пропаганди війни є наратив і риторика, яку використовують політичні лідери. Ці лідери можуть використовувати емоційні заклики до патріотизму, релігії та інших цінностей, щоб мобілізувати громадську думку на підтримку та участь у війні. Вони також можуть зображати супротивника як зло і ворога нації, що може призвести до фанатизму і ненависті до нього.
Нарешті, пропаганда війни може включати використання символів, гасел, плакатів та інших форм комунікації для просування певної ідеології. Використання таких інструментів має на меті вплинути на емоції та переконання аудиторії, а також мобілізувати людей на підтримку війни або мілітаристських дій.
Негативні наслідки поширення фейкових новин
Дезінформація про війну в Україні може призвести до порушення стабільності та безпеки – неправдиві повідомлення несуть ризик ескалації напруженості та конфліктів, а отже, загальної дестабілізації. Іншим наслідком може стати погіршення відносин у міжнародному співтоваристві – дезінформація може сприяти припиненню підтримки країни, що зазнала нападу, не лише з боку урядів, але й з боку громадян. Крім того, поширення фейкових новин може призвести до хибної інтерпретації ситуації на фронті, що, у свою чергу, призводить до небезпечних рішень, збільшуючи ризик загибелі людей. Варто пам’ятати про ці наслідки, тим більше, що ми самі, як користувачі Інтернету, можемо сприяти поширенню фейкових новин в мережі – шляхом необдуманого поширення допису, посилання або твіту.
Як перевірити правдивість інформації
Щоб перевірити інформацію, пов’язану з війною в Україні, та верифікувати фейкові новини, варто звернути увагу на кілька ключових елементів:
- джерело інформації – перевірте, хто є автором статті або повідомлення, яке ви отримали. Чи заслуговує на довіру джерело? Чи це надійне інформаційне агентство або газета? А може це веб-сайт, який відомий публікацією сенсаційної та неправдивої інформації? Або випадкова людина, особу якої ви не можете легко перевірити?
- факти – перевірте, чи підтверджується подана інформація доказами. Чи є в статті посилання на джерела інформації, що міститься в ній? Чи можна їх перевірити? Чи підтверджують цю інформацію інші, більш надійні джерела?
- мова та тон – чи є мова, використана в статті, емоційною або екстремальною? Чи використовує автор статті об’єктивні факти чи скоріше використовує мову маніпуляцій та агресивну лексику? Чи подається реальність чорно-білою, без відтінків сірого?
- контекст – чи подається інформація в ширшому контексті явищ і подій? Чи не опускаються в статті важливі факти або спотворюється їхнє значення?
- порівняння джерел – спробуйте знайти інші джерела, які підтвердять або спростують подану інформацію. Чи інші джерела повідомляють про подібні події і в такий самий спосіб? Якщо ні, це може свідчити про те, що отримана вами стаття чи повідомлення не відповідають дійсності.
Як протидіяти дезінформації
Кожен з нас може протидіяти фейковим новинам. Важливо не лише самостійно перевіряти інформацію, а й повідомляти про неї далі, наприклад, адміністрації соціальних мереж, у яких вона з’являється. Неправдиву інформацію, а також ту, яку складно оцінити самостійно, варто надсилати до фактчекінгових установ. Новини для перевірки приймаються такими платформами, як:
- Асоціація Demagog – перша польська фактчекінгова організація. На сайті Demagog можна повідомити про підозрілі новини для перевірки;
- Wojownicy Klawiatury – цей проєкт створений Фондом Геремка та польським Фондом ім. Роберта Шумана, що належить до мережі EDMO (Європейської обсерваторії цифрових ЗМІ), що об’єднує європейські фактчекінгові організації. Матеріали для перевірки приймаються тут;
- #Fake Hunter – фактчекінговий проєкт Польського агентства преси. Інформацію можна повідомити за цим посиланням;
- Zgłoś Trolla! – подані заявки розглядаються аналітиками, які перевіряють контент профілів і підтверджують їх достовірність;
- AFP Sprawdzam – частина Агенства Agence France-Presse (AFP), багатомовного мультикультурного інформаційного агентства, місія якого полягає в наданні точної, збалансованої та об’єктивної інформації про події у світі. AFP самостійно відбирає факти для перевірки;
- Kontant24 – сайт фактчекінгу, що працює на каналі TVN.
Додаткові матеріали
- Центр східних досліджень Варшавського університету на YouTube-каналі веде серію “Огляд російської пропаганди”, у якій експерти аналізують різні елементи російської дезінформації та показують її слабкі сторони.
- OKO.press у циклі “Правда чи брехня” аналізує заяви політиків, високопосадовців, церковних ієрархів та лідерів громадських рухів.
- AFP також застерігає від фейкових зображень: Як розпізнати зображення, створені штучним інтелектом? Ось кілька простих порад.
- Варто стежити за звітами та фактчекінговою діяльністю Central European Digital Media Observatory (Центральноєвропейська обсерваторія цифрових медіа). CEDMO – це незалежний мультидисциплінарний центр, метою якого є виявлення, вивчення та визначення пріоритетів найбільш актуальних джерел і причин інформаційних порушень у Центральній Європі (переважно в Чеській Республіці, Словаччині та Польщі).
- Асоціація Demagog показує, на який контент варто звернути увагу: Антиукраїнська пропаганда. Остерігайтеся цих методів маніпуляції, стаття, квітень 2023 року.
Рекомендоване джерело зображення: Unsplash.