З початком війни в Україні в Інтернеті почали ширитися різноманітні повідомлення про дітей, які самостійно перетинають кордон. Це був лише невеликий огляд величезної проблеми, пов’язаної з транскордонними подорожами неповнолітніх без супроводу.
Питання законної опіки залишається зрозумілим, якщо дитина переїжджає:
- з одним із батьків (проте, по можливості, варто взяти з собою нотаріально завірену письмову згоду другого з батьків);
- інша особа, яка також має нотаріально завірений дозвіл на перевезення дитини разом з документами, що підтверджують кровний зв’язок (наприклад, бабуся, тітка)
Як і в Польщі, за Цивільним кодексом України повнолітньою є особа, яка досягла вісімнадцяти років. Проте досягнення шістнадцяти років дає громадянину України більше прав порівняно з польським ровесником (зокрема право самостійного виїзду за кордон). Наша правова система вимагає, щоб такі можливості були старші вісімнадцяти років. Такий стан речей є причиною багатьох ускладнень, пов’язаних з подорожжю неповнолітніх. На щастя, після 12 березня, коли набула чинності постанова Кабінету Міністрів України, ризик таких ситуацій мав шанси знизитися. Новий закон означав, що люди віком до 16 років більше не можуть перетинати кордон без супроводу, а дорослий, який подорожує з ними, автоматично отримує право подати заяву на тимчасовий догляд. Проте з 24 лютого до набуття чинності постанови транскордонний рух здійснювався за старими правилами, що призвело до свободи пересування неповнолітніх.
Заклад тимчасової опіки
Відповіддю на кризову ситуацію, що склалася, мав стати інститут тимчасового опікуна, запроваджений на основі спеціального закону про допомогу громадянам України. Він має низку повноважень щодо догляду за дитиною:
- представляє та піклується про його особу та майно тимчасового опікуна.
- уповноважений представляти неповнолітнього та піклуватися про його особу та майно.
- має право на безоплатну правову допомогу та безкоштовні консультації громадян
- надано психологічну допомогу у зв’язку з діяльністю по догляду
- подає заяви про призначення соціальної допомоги від імені дитини
Однак слід пам’ятати, що опікун не має влади над дитиною, як батьки. Додатковий нагляд за діяльністю тимчасового опікуна здійснює центр соціальної допомоги або центр соціального обслуговування. З іншого боку, у більш важливих справах, що стосуються дитини (наприклад, виїзд в Україну), він повинен отримати згоду польського сімейного суду. Термін дії тимчасового піклування закінчується за законом, якщо один із батьків з’являється, щоб повернути дитину під свою опіку.
Встановлення тимчасового догляду
Прибулі біженці в молодшому віці не хочуть ставити себе в ситуацію залежності від опікуна:
Деякі підлітки у віці від 16 до 18 років перетнули кордон без справжнього опікуна, почуваючись дорослими та незалежними. У Польщі борються з тим, щоб повернути їх у залежність від можливого опікуна. […] Ми отримуємо інформацію, що навіть є групи підлітків, які намагаються уникнути цієї процедури. Це тому, що за українськими нормами та традицією 16-річні діти вже почуваються дорослими, тому спуск на цей «низ» і отримання тимчасового опікуна викликає в них бунт, є спротив з їхнього боку. Є діти, за якими вже якось опікуються, десь намагаються уникнути цієї форми, і поки немає проблем, їм вдається так функціонувати – навчаються онлайн з України, проблем зі здоров’ям у них немає. .”
Доповідь Гельсінського фонду з прав людини без супроводу. Діти, які втікають від війни в Україні
Ви не можете усиновити дитину з України
У перші дні війни, коли рух біженців на кордоні був найбільшим, з’явилися пориви милосердя, також у вигляді бажання усиновити дитину з України. У групах Facebook з’явилися дописи, в яких висловлювалося співчуття та готовність таким чином допомогти. Однак такий спосіб усиновлення дитини є незаконним з кількох причин:
«В умовах міжнародного збройного конфлікту в Україні виїзд дітей з країни був необхідним кроком для забезпечення їх безпеки та належного догляду […]. Відповідно до міжнародного та національного законодавства Україна вживає всіх заходів для того, щоб жодна дитина за межами України не була незаконно усиновлена або усиновлена іноземцями без згоди України. Наразі Україна не розглядає питання щодо зміни чи спрощення процедури усиновлення та не надає дозвіл на усиновлення дітей іноземцями. Стосовно будь-якого міжнародного усиновлення дітей-біженців або дітей, переміщених за кордон внаслідок, наприклад, збройного конфлікту, слід приділяти особливу увагу, яка спрямована, зокрема, на уникнення ситуації, коли дитина необґрунтовано потрапляє до потенційних усиновлювачів і починається процес зв’язування та інтеграції, але потім має бути перерваний через юридичні перешкоди або порушення (для того, щоб дитина була усиновлена, дитина має бути сиротою або його батьки повинні бути позбавлені батьківської влади, і ми не знаємо, яка ситуація з українськими дітьми, які приїжджають до Польщі). Така ситуація може становити серйозну загрозу для благополуччя дитини, рідної родини та майбутніх прийомних батьків. З огляду на вищезазначене, у ситуаціях збройного конфлікту конфлікт не повинен використовуватися як виправдання для прискорення міжнародного усиновлення або обходу чи ігнорування міжнародних стандартів і основних гарантій безпечного усиновлення. Процедури усиновлення мають бути заборонені. Як зазначає ЮНІСЕФ, «[усиновлення] не повинно відбуватися під час або одразу після надзвичайної ситуації».
Повідомлення Міністерства сім’ї та соціальної політики від 14 квітня 2022 року про усиновлення дітей з України, які проживають на території Республіки Польща внаслідок збройного конфлікту в їхній країні
Цим питанням займаються правові організації, що працюють для біженців з України, зокрема Асоціація Правової Iнтервенції. Також до дій закликає Фонд «Даємо дітям сили».
Додаткова інформація
У листопаді 2022 року запрацювала спеціальна форма, через яку батьки зможуть вирішувати питання про виїзд дитини з України та здійснення батьківських повноважень.
Нижче наведено список додаткових корисних ресурсів, які дозволять вам розширити інформацію.