За ініціативи Фонду CultureLab в рамках проєкту Mapuj Pomoc 20 червня 2023 року відбулася дискусія «Межа співпраці – міжгалузеві рішення в гуманітарній допомозі. Роздуми та перспективи». Учасники представляли три сектори, які активно працювали на польсько-українському кордоні з лютого минулого року: органи місцевого самоврядування, неурядові організації та волонтери. Зустріч дала можливість обмінятися думками, дозволила ширше поглянути на питання надання допомоги біженцям. Ми говорили про різні рішення в цій сфері (про мотивацію та причини дій), а також про існуючі обмеження (індивідуальні, адміністративні, юридичні або фінансові), і, нарешті, про плани подальших дій. Нижче ми надаємо стислий підсумок найважливіших висновків.
Необхідність дискусії
24 лютого 2022 року росія здійснила збройний напад на Україну, що змусило мільйони громадян країни тікати до Польщі. Кожного дня певна кількість поляків та польок долучалася до допомоги – організовувалися матеріальні збори, перевезення людей, робилися пожертви організаціям, які підтримували біженців з України. Виявилося, що на постійній основі мають створюватися відповідні процедури, стандарти та плани дій, завдяки яким ми як держава зможемо реагувати на такі ситуації в майбутньому. Метою дебатів “Межа співпраці” було обміркувати те, що сталося на польсько-українському кордоні: які застосовані там рішення були задовільними і вартими включення до планів врегулювання кризових ситуацій, а над якими рішеннями ще варто попрацювати, якщо подібні події трапляться в майбутньому – так, щоб вони призвели до ефективної допомоги.
По-перше, управління інформацією
Обговорення розпочалося з питання управління інформацією в умовах кризової ситуації. Було виділено два його виміри. Почнемо з публічного простору. Під час кризи легко будувати наративи, що засновані на страху – багато поляків принаймні раз з 24 лютого 2022 року відчули страх у зв’язку з тим, що відбувалося у нашого сусіда. Цей страх ще більше підсилювався радикальними групами, які розпочали масові кампанії дезінформації проти біженців та проти українців. Повністю зупинити дезінформацію та її наслідки неможливо, але якщо вдасться її сповільнити та пом’якшити наслідки, це вже буде успіхом. Лукаш Якубовський з Асоціації “Ніколи знову” справедливо зазначив, що дезінформація також впливає на волонтерів. Коли йдеться про запобігання поширенню неправдивої інформації до настання кризи, то виявляється, що рішенням є постійні інформаційні кампанії – не лише ті, завдяки яким ми навчимося розпізнавати фейкові новини та спроби маніпуляцій, але й ті, що стосуються їхньої тематики, тобто в даному випадку – феномен біженців (якщо ми знаємо реальний стан речей, то легко можемо виявити брехню).
Іншим питанням, коли йдеться про управління інформацією, є ефективна комунікація. Войчех Ґурецький з Фонду “Ми з вами” слушно зауважив, що через ситуацію на кордоні телефонні лінії державних установ були постійно зайняті. Тому альтернативною формою отримання інформації був контакт із волонтерами, які, перебуваючи «на місці» , могли отримати необхідну інформацію та передати її далі. У такій динамічній ситуації здатність швидко передавати інформацію має вирішальне значення, інакше відбувається невиправдана втрата часу і ресурсів.
По-друге, необхідність запровадження відповідних процедур
Представники міста Перемишль – Богуслав Швєжи та міста Грубешів – Марта Маєвська вказали на необхідність запровадження відповідних правових процедур для вирішення подібних ситуацій. Державна адміністрація, на відміну від інших суб’єктів, повинна мати правову основу, а оскільки ситуація на кордоні була непередбачуваною, то такої основи бракувало. Під час дискусії спікери виділили чотири основні проблеми, пов’язані з цим питанням:
- дилема між законом і реальністю – відсутність законодавчої бази призвела до того, що у державної адміністрації були «зв’язані руки», що змушувало її до ризикованих дій і рішень у незрозумілих ситуаціях;
- залучення державних службовців до кризової роботи – трудовий договір передбачає, що посадова особа не може виходити за межі передбачених у ньому годин та обов’язків, навіть якщо службовець дав на це згоду;
- обробка персональних даних – метою обробки персональних даних біженців була їхня безпека, але не було чіткої правової бази, яка б виправдовувала цю дію;
- фінансові питання – тобто бюджетні обмеження та затримки в отриманні низхідних інтерпретацій у сфері державних фінансів та їх використання в цій ситуації.
Заступник мера Перемишля також навів дуже важливу інформацію: не можна забувати, що органи місцевого самоврядування – це міська влада, їх ніхто не звільняв від розгляду справ мешканців, тому ці процедури мають враховувати інтереси мешканців прикордонного міста.
По-третє, логістика та координація
Ще одне питання, яке ми порушили під час дискусії, стосувалося логістики. Мер Грубешова слушно зауважила, що допомога в таких ситуаціях різниться залежно від розміру міста, кількості послуг – це впливає на спроможність. Представник міста Перемишль додатково зазначив, що прикордонні міста повинні відігравати роль транзитних міст, де біженці не затримуються більше двох днів, щоб забезпечити пропускну здатність міст, а допомога, яку вони тут отримують, є базовою (у випадку Перемишля і Грубешова це було вирішальним, оскільки вони не є величезними агломераціями, які можуть прийняти необмежену кількість людей). Проблема виникає тоді, коли біженець не може рухатися далі – наприклад, через хворобу, розлуку з родиною та очікування на неї. Це має бути вирішальним при розгляді місць для подальшого переселення.
Логістика має важливе значення при перетині кордону. У Перемишлі можна було перетнути кордон потягом, однак через велику кількість поїздів перед самим містом іноді утворювався затор із 7-8 потягів, в яких було до двох тисяч людей. Таким чином, відбувалося величезне накопичення та скупчення людей, яким потрібно було надати допомогу за короткий проміжок часу. Хорошим рішенням було пришвидшити прикордонний контроль (зі збереженням безпечних процедур) та запустити пішохідний рух.
Іншим питанням є координація волонтерів. Їх не можна змусити залишатися на місці по вісім годин, але якщо вони мають певне завдання, то повинні виконувати його до кінця. Інакше виникне ще більший хаос.
По-четверте – подальше нарощування людського потенціалу
Барбара Пшюк з Асоціації Freedom Space звернула увагу на людський фактор у ситуації на кордоні та наголосила на необхідності розбудови людського потенціалу на майбутнє у сфері допомоги біженцям. Варто, щоб команда врегулювання кризових ситуацій складалася з осіб, які мають належну підготовку та освіту в галузі гуманітарного права. Новостворені організації повинні мати можливість обмінюватися досвідом, щоб знати, як реагувати в майбутньому (наприклад, за допомогою зустрічей, подібних до тих, що організовуються в рамках серії “PoMOCna Kawa”).
Перегляньте дискусію повністю
Якщо вас зацікавила ця тема, будь ласка, відвідайте наш YouTube-канал, де ви можете знайти запис дискусії, а також записи інших наших зустрічей із серії ” PoMOCna Kawa” для організацій, які допомагають Україні.